Твою безмежність маємо знайти,
Глибоке сяйво знову бачити у небі…

Небо плакало та благало, просило людей зупинитись. Але все було марно, і небу більше нічого не залишалось…
Люди зникли з усієї Землі. Залишились лише двоє. Кожен з них знає, що він не одинокий і десь у світі є спільний простір їх внутрішнього світла. Вони мають пройти крізь холодну зиму, яка замітає все навколо, та знайти один одного. І тоді нова зоря знову зійде у чистому мирному небі та люди зможуть повернутись на Землю. Але де шукати?.. Як знайти?.. Кружляючи лабіринтом життєвих подій, ми забуваємо істинну сутність нашого сяйва свідомості, справжню мету, заради якої створені. Забуваємо, для чого ми з’явились на цій прекрасній планеті, яка з таким знайомим та рідним теплом піклується про нас. Ми маємо знайти Тебе… Знайти та вберегти назавжди.
Моє серце невпинно каже мені – саме Тебе я маю віднайти! А вірний шлях до Тебе вкажуть дивовижним діамантовим сяйвом зорі та теплі промені ранкового сонця, які відблиском в чистих озерах очей Твоїх створюють неземну мозаїку з прекрасних мелодій над чистою рікою любові.
Коли вперше побачив я безмежну красу Твого чарівного Всесвіту, таку, як її оспівують поети, письменники, музиканти та художники у всі часи, в той момент всі янголи нашого світу враз пролунали дзвінким голосом, що захоплює неймовірними відтінками божественних нот, які лунають навколо нас по всьому світу. Я вже не можу не чути ту всепроникну мелодію. Так само, як з’являються сльози щастя та вже не можуть залишатись у наповнених ними очах. Мелодію нового світу, вільного від горя та страждань, де немає ні війни, ні зла. Світу, сповненого безмежною любов’ю, яка вплітається безкрайнім візерунком в наше життя, з’єднує нас тонкими невидимими струнами. Кружляючи у вільному падінні, ми пишемо на тому величному інструменті наші прекрасні мелодії щастя, та крилами Твоїх чар знову злітаємо вище неба. Ти випромінюєш свою любов у безмежність свідомості і даєш натхнення на нові звершення. Відкриваєш силу невидимої цілющої стихії, яка закладена в кожній свідомій людині. Ти даруєш найпрекрасніші у Всесвіті поеми, мелодії, картини, розкриваєш в нас світло творчості, даруєш нам любов. Ти і є відображення самої любові!
Чи пробачиш мені те, що, хоч Ти й одна на всій планеті, але я і досі не зміг знайти Тебе, і сьогодні ми змушені бути одні у цілому світі… Я собі того не пробачу! Тому маю знайти Тебе, як складно б це не було. Я буду йти та чекати, шукати та знаходити… Без сумнівів, я знайду і вже нізащо не залишу, не покину Тебе, моя сповнена Сонцем, безмежно чарівна Весна-2022!

2022 © Вячеслав Л.